Розрив між можливістю й розумінням
Можливість і розуміння не зростають разом. Можливість іде першою — її легше перевірити, продати й побачити. Проміжок між ними поводиться як борг: чим пізніше до нього беруться, тим дорожче він обходиться.
Можливість — це те, що ми здатні зробити. Розуміння — знання про те, з чим ми працюємо, як воно влаштоване і що зміниться внаслідок наших дій. Складна поведінка штучної системи й розуміння природи свідомості, наприклад, є різними досягненнями. Одне не гарантує іншого.
Різниця темпів природна. Вона стає критичною там, де одна сфера потребує знання, якого інша ще не дала: медицина — біологічного механізму, енергетика — нових матеріалів, суспільство — розуміння дії власних інституцій. Такі залежності потрібно встановлювати для конкретних випадків.
Чого ми хочемо
Синхронізм починається із захоплення. Штучний інтелект, редагування геному, штучні тіла, радикальне продовження життя — усе це для нас добра новина, і ми хочемо, щоб його ставало більше.
Предмет нашої уваги — нерівномірність. Під виробництво можливостей людство збудувало потужну машину: університети, ринки, венчурний капітал, корпоративні лабораторії. Свідомість, мораль, особистість та інституції теж досліджують — і давно, — але в масштабі, непорівнянному з тим, що ці дослідження мають обслуговувати. Одне летить, інше йде пішки.
Ми хочемо, щоб решта цивілізації навчилася встигати за прогресом — а потім прискорюватися разом із ним.
Пошук має бути постійним. Сьогодні пішки йдуть філософія, етика й нейронаука; через сто років це буде щось інше, чого ми зараз не назвемо.
Коли розрив накопичує ціну
Відкладене питання може повернутися після того, як навколо технології вже збудували інфраструктуру, правила й економічні інтереси. Перегляд тоді потребує більше зусиль. Цей можливий ефект ми називаємо цивілізаційним боргом.
Борг тут — аналогія: вона описує напрям ефекту, а величину доводиться міряти окремо. Іноді раннього знання недостатньо, а практика сама дає потрібні дані. Завдання — відрізнити продуктивне навчання через дію від дорогого відкладання доступного дослідження.
Здатність цивілізації розуміти власну силу має зростати разом із самою силою.
Де шукати розрив
- Штучний інтелект
- Потужні системи ставлять питання про досвід і моральний статус. У корпусі є початковий кейс про масштаби фінансування, але він ще не встановлює глобального співвідношення між інвестиціями в ШІ й дослідженнями свідомості.
- Біологія
- Нові способи втручання у спадковість потребують знання наслідків і обґрунтування рішень щодо майбутніх істот. Давній вік принципу гідності сам по собі не свідчить, що принцип застарів.
- Особистість
- Уявні сценарії змінного тіла дозволяють перевіряти, що ми вважаємо основою особистості. Це спосіб дослідити поняття до появи такої можливості.
- Інституції
- Зміна умов життя дає підставу переглядати функції шлюбу, освіти та інших інституцій. Чи потрібна перебудова, має показати аналіз їхньої мети й наслідків.
Ці приклади об’єднує питання про залежність розвитку від браку знання. Їхні причини можуть відрізнятися: стимули, складність предмета, брак даних, інструментів або співпраці між дисциплінами.
Прискорювати те, чого бракує
Практична пропозиція проста: знаходити критичні відставання, спрямовувати туди увагу, таланти й ресурси та перевіряти результат. Повне розуміння перед кожною дією недосяжне й непотрібне — частину знання дає сама практика. Обґрунтований вибір наступного дослідження при цьому цілком можливий, і саме він є предметом синхронізму.